slogan

Новости

16.01.2015

Телемедицина. Актуальність організації навчання лікарів.

Телемедицина -  важливий напрямок охорони здоров’я, народжений на межі клінічної медицини та інформаційних технологій.
За останні роки телемедицина набула нового значення для лікарів та пацієнтів. Ці зміни торкнулися і України.
Реформування медичної галузі потребує нових підходів до забезпечення медичною допомогою населення, особливо в регіонах, де основні медичні ресурси, у першу чергу інтелектуальні, сконцентровані у обласних центрах та великих містах.
З іншого боку, активне впровадження сімейної медицини потребує забезпечення надійної взаємодії між лікарями загальної практики – сімейними лікарями та лікарями-спеціалістами і діагностичними службами. Мова йде про організацію повноцінної консультативної допомоги, потреба в якій в умовах сімейної медицини значно збільшиться.
Отже, в умовах реформування системи охорони здоров’я, сьогодні виникає нагальна потреба організації дистанційної взаємодії між лікуючим лікарем (сімейним лікарем) і лікарем-спеціалістом (консультантом), а у частині випадків – із пацієнтом, або засобами моніторингу біометричних даних пацієнта.
Саме це дозволяє зробити телемедицина, як сучасний засіб дистанційного надання медичних послуг (медичної допомоги). На підтримку цього твердження можна навести пункти Коаліційної Угоди ВР України VIII скликання, що була підтримана Кабінетом Міністрів України в Програмі дій Уряду, де телемедицина визначена, як запорука якісної і доступної медицини.
На відміну від західної медицини, в Україні цей напрямок розвивається на недостатньому рівні.
Якщо матеріально-технічна база, за рахунок використання сучасних технологій, підтримується на певному рівні, що дозволяє вже сьогодні використовувати телемедицину в практичній діяльності медичних закладів, то підготовка спеціалістів та навчання лікарів, щодо застосування телемедицини, як засобу надання медичної допомоги, фактично не проводиться.
Нажаль, дистанційні медичні послуги (телемедицину) протягом багатьох років проводили інженери, програмісти, системні адміністратори, спеціалісти із інформатики та статистики тощо.  Це одна із головних причин, чому сьогодні необхідно її необхідно створювати майже з нуля.
Отже, без організації навчання медичних кадрів, без активної інформаційної підтримки саме лікарської спільноти, без постійного підвищення рівня знань лікарів у цьому напрямку, неможливо впровадити телемедицину в діяльність медичних закладів. Неможливо забезпечити ефективне реформування системи охорони здоров’я без використання інноваційних технологій і впровадження телемедицини тому яскравий приклад.
Запровадження викладання телемедицини як одного з напрямків надання медичних послуг (медичної допомоги) у вищому навчальному закладі післядипломної освіти, дозволить створити надійний медичний інтелектуальний ресурс впровадження та використання телемедицини, як інструменту реформування системи охорони здоров’я.
Базовим закладом для викладання телемедицини може стати Державний заклад «Медичний центр телемедицини МОЗ України» (далі – Центр телемедицини). Центр телемедицини є єдиним провідним закладом впровадження та розвитку телемедицини в Україні. Завдяки наполегливим діям Центру телемедицини, розпочато створення національної телемедичної мережі, в яку вже сьогодні включено провідні медичні установи НАМН та МОЗ України та заклади охорони здоров’я більшості регіонів.
Ще один важливий напрямок діяльності – розробка проектів нормативних документів щодо застосування телемедицини в практичній діяльності медичних установ та приватно практикуючих лікарів. На сьогодні вже підготовлено 8 наказів МОЗ України за 2008-2013 рр. та чотири методичні рекомендації МОЗ України, які визначають основні засади впровадження телемедицини в закладах охорони здоров’я. Захищено дисертацію «Інформаційна технологія створення регіональних телемедичних мереж», в основі якої покладено напрацьований досвід практичного впровадження та розвитку телемедицини в Україні.
Важливо відзначити співпрацю ДЗ «Медичний центр телемедицини МОЗ України» із громадськими організаціями, зокрема із Українською асоціацією розвитку інформаційних технологій в медицині (УАРІТМ). Така співпраця дозволяє залучити до заходів з впровадження телемедицини провідних фахівців, як системи охорони здоров’я, так і провідних спеціалістів з телекомунікацій та інформатики.
Саме створення кафедри (навчального курсу) телемедицини на базі ДЗ «Медичний центр телемедицини МОЗ України» стане осередком навчання майбутніх фахівців з телемедицини, основою створення та удосконалення нормативної бази цього напрямку медичної допомоги та створить умови для підвищення доступності медичної допомоги населенню країни.

30.12.2014

Украинская Ассоциация развития информационных технологий в медицине (УАРИТМ) принята в International Society for Telemedicine and eHealth (ISfTeH) в статусе "Национальный". С 2015 года УАРИТМ представляет интересы украинской медицины в международном сообществе телемедицины и электронного здоровья.

На фоне активных процессов интеграции Украины в Европейское сообщество особенно актуальными являются прямые профессиональные контакты между укринскими специалистами и их коллегами в Европейском союзе. Участие в международных конференциях, сотрудничество с коллегами из множества стран мира, позволят получить в ближайшей перспективе мощный импульс развития отечественного здравоохранения.

УАРИТМ со своей стороны обязуется обеспечить полную поддержку любым инициативам, направленным на развитие медицины и IT-технологий в соответствии с лучшими мировыми стандартами.

24.11.2014

Сучасний стан та проблеми інтеграції інформаційних технологій в  охорону здоров'я
Сучасні тенденції на ринку медичних послуг у всьому світі тісно пов’язані із новими можливостями, що надає нам прогрес інформаційних технологій. Сьогодні важко знайти сучасний госпіталь, або медичний центр, який не використовує для своїх потреб госпітальні інформаційні системи, електронні медичні картки та загалом,  електронний документообіг.
Але, нажаль, мова йде про сучасні медичні установи на Заході, а не в Україні. Для української медицини звичайне явище, коли комп’ютери, якщо вони взагалі є в лікарні, використовуються як печатні машинки. Годі й говорити, що про госпітальні інформаційні системи більшість фахівців взагалі не чули.
Такий стан речей обумовлено не тільки відсутністю коштів в охороні здоров’я. Це яскраве відображення інертності тієї частини медичної спільноти, на яку покладено завдання керувати процесами, що забезпечують діяльність охорони здоров’я на всіх рівнях. Не дивно, що в таких умовах реформи медицини буксують, а пацієнти так ніколи і не дочекаються обіцяного покращення.
Виходячи з цього, перед галуззю охорони здоров’я постає ряд проблем, які потребують нагального вирішення для того, щоб охорона здоров’я могла успішно розвиватися.
Основні проблеми розвитку охорони здоров'я
Дисбаланс інтелектуальних і матеріальних ресурсів охорони здоров'я між великими містами та іншими територіями проживання громадян.
Відсутність комплексної повноцінної і своєчасної статистичної інформації про діяльність системи охорони здоров'я (на всіх рівнях), необхідної для аналізу, прогнозування та подальшого її планування.
Як наслідок, відсутність реальних можливостей для ефективного контролю за якістю медичних послуг, споживанням ресурсів в системі охорони здоров'я на всіх рівнях надання медичної допомоги.
Відсутність доступу до медичних даних пацієнта в умовах інтесивної міграції населення, «реформування» системи охорони здоров'я і збільшення частки приватної медицини.
Наслідком цього є низька ефективність галузі.
Своє віддзеркалення серед загальних проблем знаходять і проблеми в аспекті використання інформаційних технологій (IT) в охороні здоров'я
Відсутність повноцінної нормативно-правової бази, яка регламентує діяльность інноваційних напрямків охорони здоров'я, зокрема – інформатизації, та її похідної - телемедицини та дистанційної діагностики. Відсутність застосування міжнародних інформаційних стандартів.
Відсутність прийнятної, узгодженої концепції щодо інтеграції IT в охорону здоров'я.
Відсутність єдиних вимог до прикладного програмного забезпечення для інформатизації охорони здоров'я та активного впровадження інноваційних рішень в галузі.
Відсутність реєстру пацієнтів і недосконалість існуючих реєстрів лікувальних установ, медпрацівників тощо, а також повна їх відособленість  та несумісність.
Варіант вирішення проблем взаємної інтеграції IT та охорони здоровя 
Створення єдиного корпоративного інформаційного простору на основі гібридної інформаційної інфраструктури, яка складається з багатошарової «хмари» і оптоволоконних каналів передачі даних між столицею та обласними центрами.
Суть багатошаровості полягає в дублюванні регіональних «хмар» у кластерах центрального рівня. Всі заклади охорони здоров’я будуть користувачами хмари регіонального рівня з одночасним кешуванням (тимчасовим зберіганням) своїх даних на локальному сервері на певний обмежений термін. Тобто, користувачі в такій архітектурі мають статус «тонкого клієнта». На цьому рівні використовується широкосмуговий доступ до ресурсів «хмари».
На центральному рівні дублюються всі регіональні «хмари». Синхронізація виконується в режимі реального часу за рахунок використання оптичних каналів передачі даних між центром та регіонами. На цьому ж рівні забезпечуються комунікаціі між регіональними кластерами (між їх копіями – кластерами).
Прикладне програмне забезпечення розробляється на основі відповідних технічних завдань, затверджених МОЗ України з застосуванням міжнародних інформаційних стандартів
Переваги створення єдиного корпоративного інформаційного простору
Запровадження електронного документообігу та системи відкритих ключів.
Дворівневий захист від втрати (знищення) інформації та забезпечення автономності роботи всіх користувачів на всіх рівнях.
Широкі можливості для обміну даними між регіонами в режимі реального часу, а також зберігання даних практично без обмеження за обсягом і тривалістю.
Відсутність витрат на придбання прикладного програмного забезпечення для закладів охорони здоров’я внаслідок використання хмарних технологій з можливістю оновлення одночасно у всій системі.
Відсутність витрат на постійне утримання технічних спеціалістів (системних адміністраторів, програмістів) не передбачених штатним розписом.
Легкість адаптації різних ГІС (госпітальна інформаційна система) для взаємодії з хмарою, що дозволяє використовувати програмні продукти різних виробників і забезпечує повну сумісність при обміні даними.
Низька вартість розгортання в масштабах країни і регіонів.
Імплементація в найкоротші терміни (до п’яти років).
Можливість ведення будь-яких реєстрів в системі охорони здоров'я з підтримкою їх актуальності в режимі реального часу.
Можливість негайного доступу до медичних даних пацієнта незалежною від місця реєстрації та місця звернення за медичною допомогою.
Широкі можливості для популяційних і наукових досліджень в області медицини, шляхом отриманої інформації.
Можливість динамічної оцінки інформації (статистичної, клінічної, управлінської та ін.) в режимі реального часу в масштабах країни, регіону, міста, окремої лікарні для аналізу та подальшого планування діяльності.
Комфортний доступ лікарів до медичних баз знань, сформованих на основі використання пропонованої системи.
Інформатизація охорони здоров'я сьогодні - невід'ємний, можливо, головний компонент будь-якого реформування галузі охорони здоров'я в сучасних умовах.
Телемедицина Окремо, потрібно згадати телемедицину -  важливий напрямок охорони здоров’я, народжений на межі клінічної медицини та інформаційних технологій. Нажаль, ще й досі існують декілька розповсюджених міфів, що формують невірне ставлення до телемедицини і заважають її повноцінному розвитку.
Дуже важливо розуміти, що телемедицина та інформатизація – це абсолютно різні по своїй суті поняття, які потребують чіткого розмежування.
Телемедицина – це напрям сучасної медицини, в основі якого лежить дистанційне надання консультативних медичних послуг.
Інформатизація це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов  для  задоволення  інформаційних  потреб, реалізації   прав громадян і суспільства.
Ще один міф, стосовно телемедицини, потребує розвінчання, адже він викривляє саму її суть. Мова йде про те, що телемедицина, це – відеоконференцзв’язок.
Звичайно, підчас телемедичних консультацій можна використовувати відеоконференцзв’язок, але це не обов’язкова умова.
Відеоконференцзв’язок – лише один з варіантів, дистанційного спілкування, але він є неприйнятний для передачі певних видів медичної інформації, де використовуються спеціальні медичні стандарти – HL7, DICOM 3 тощо. Таким чином, для організації телемедичного консультування, за потреби, можна використовувати різні види відеокнференцзв’язку як додакову зручність спілкування.

З точки зору  взаємної інтеграції медицини та інформаційних технологій, телемедицина - «ґудзик» на «костюмі» інформатизації.
При цьому, телемедицина дозволяє ефективно вирішити ключову умову будь-якої реформи галузі - забезпечення своєчасного доступу громадян до медичних послуг належної якості.
Вкрай важливо, що реалізація цієї умови в масшатабах країни абсолютно не вимагає «неймовірних» капіталовкладень і тривалих термінів імплементації.
Для широкого впровадження телемедицини на всіх рівнях надання медичної допомоги необхідно кілька обов'язкових умов:
- наявність доступу в Інтернет і це може бути як оптоволоконний канал, так і 3G зв'язок (немає особливих вимог до швидкості доступу);
- наявність, щонайменше, одного комп'ютера або ноутбука, або будь-якого іншого гаджета;
- разгортання «хмарних» сервісів телемедицини (достатньо оренди ресурсів одного з дата-центрів України);
- доопрацювання існуючої нормативної бази в охороні здоров'я.
Впровадження телемедичних послуг в практичну діяльність закладів охорони здоров’я України з урахуванням існуючих ресурсів (комп’ютерів тощо) займе не більше трьох років з моменту прийняття такого рішення.
Слід зауважити, що в Україні, нащастя, є досвід розробки та впровадження сучасних систем дистанційного доступу до медичних послуг. Саме цей напрямок ще у далекому 2009 році був визначений, як пріорітетний під час підписання Меморандуму між Представництвом ООН в Україні, компанією МТС-Україна та Міністерством охорони здоров’я України та був покладений в основу проекту розвитку телемедицини.
З тих пір Державним центром телемедицини МОЗ України разом із потужними партнерми, зокрема, компанією МТС, було закладено основу розвитку телемедицини та, у цілому інноваційних технологій, в системі охорони здоров’я. У подальшому до цієї роботи долучилися громадські організації та Національна академія медичних наук України.
В рамках цього проекту, вдпрацьовано та передано на розгляд Кабінету Міністрів України практичні пропозиції щодо впровадження телемедицини. Розроблено сучасні програмні рішення, які дозволяють за умови мінімальних витрат вирішити  завдання, щодо оптимізації доступу громадян до якісних медичних послуг. Розроблено та налаштовано діючу модель системи «транспорту» даних в корпоративній медичній мережі, яку можна взяти за основу реалізації амбітного проекту створення реєстру пацієнтів.
Вкрай важливим є той факт, що усі напрацювання мають зовсім не теоретичний характер, а були отримані в результаті практичного втілення зазначених систем в Україні на різних рівнях надання медичної допомоги. Цей досвід є неоціненним і повинен бути використаний для проведення таких, врай необхідних змін у вітчизняній охороні здоров’я вже сьогодні.

Віталій Осташко

24.11.2014

Медгрід   і   ТЕЛЕМЕДИЦИНА

МОЗ України планує реалізувати амбітний проект щодо «Реєстру пацієнтів». Але навіть за умови повної реалізації цього проекту, за його межами залишиться задача накопичення та віддаленої обробки та телемедичної консультації цифрових діагностичних даних.
Фахівцями Інституту проблем математичних машин і систем НАН України у співпраці з ДЗ «Медичний центр телемедицини МОЗ України» завершено розробку пілотного проекту «Медгрід». Цей проект базується на використанні розподілених обчислювальних ресурсів, так званих грід-кластерів. Зо допомогою «Медгрід» медичні працівники будуть мати змогу не тільки зберігати діагностичні дані у цифровому вигляді на протязі всього життя пацієнта  в деперсоналізованому вигляді, а ще й мати можливість в будь який момент загружати ці дані у віддалені професійні автоматизовані робочі місця  для повторної обробки, порівняння, консультації, тощо. Для цього лікарю необхідно мати лише доступ до мережі Інтернет.
На цей час «Медгрід» вже має можливість зберігати та обробляти електрокардіограми у форматі SCP-ECG та діагностичні зображення у форматі DICOM. Ця можливість використовується підчас дистанційного обговорення клінічних випадків (телемедичне консультування)  на Телемедичному порталі  http://esemi.org.ua
Для пацієнтів у проекті «Медгрід» розроблено спеціальну технологію анонімного доступу до одного обстеження за QR-кодом. Документ такого типу можна використовувати для організації стику можливостей «Медгрід» з паперовим документообігом, який, нажаль, ще довго збережеться в закладах охорони здоров’я.

Вишневський В.В.
Осташко В.Г.

Страница 4 Страница 3 Страница 2 Страница 1